Ще з 2015 року він вступив до ЗСУ, з метою захищати свою рідну країну. Тато багато подорожував, довгий час навчався, встиг побувати в АТО та відслужити в декількох областях. Ми місяцями могли не бачитися та дзвонити одне одному, через його роботу. Лишень літом, 2021 року його нарешті повноцінно відпустили додому і він зміг за багато років служби в армії відпочити, але нажаль не довго. 24 лютого 2022 року коли почалося повномасштабне вторгнення, він був одним із перших, хто побіг в воєнкомат, після чого через декілька днів його відправили на службу.

Не дивлячись на свій стан здоров’я та велику небезпеку, він продовжує твердо стояти та боротися, аби ми могли спокійно спати. Мій тато справжній герой, я пишаюся ним та бажаю щоб скоро, він цілим та неушкодженим повернувся додому разів зі всіма своїми побратимами. Слава Україні — Героям слава!